Хотіла б я тебе, мов плющ, обняти.
Так міцно, щільно і закрить од світа.
Я не боюсь тобі життя одняти.
Ти будеш, мов руїна, листом вкрита.
Плющ їй дає життя, він обіймає, боронить від негоди стіну голу.
Але руїна стало так тримає товариша, аби не впав додолу.
Їм добре так удвох, як нам з тобою.