За селом, де стихає
Дорога, де пшениця торкається дня.
Я
Колись проводжала до
Бога ту
Любов, що не стала моя
І лишились червоні маки, наче спогад
Посеред полів.
Ми прощались без
Сліз і без знаків.
Тільки вітер
За нас [спів] говорив
Амакициту маки циту червоним
Вогнем [спів] край дороги.
Кохання мине
Роки пройдуть, а серце не знає підмоги.
[Спів