Я жукав її відблизку на топпі сирому
Серед тисяч обличчі закони земні, що здавались щирими
Стерла раптом ця ніч, моє серце досі тримало дистанцію
Було тихе, мов штиль, але погляд її вказав на фінальну станцію за мільйонами миль
А вона не така, як всі, вона як поди світанку білого.
І як би вона захотіла би, я б до ній її кину усе
Бо вона не така, як всі.
Її очах таємниця космосу
Я тамую тримціння голосу
Поруч нею я зможу усе
Крізь холодні дощі кілометри мовчання, Я йшов навмання, тут закінчилось наше марне чекання
Це дорожче знання, ти для мене єдина свята таємниця
Мій омріяний рай, твої губи наш смак