Мамо, я вже не той, що боявся грози за вікном.
Світ навчив мене бути сильним,
Та не все в ньому було добро.
Я спішив подорослішай так, наче час можна було обігнать.
Та тепер би на день чи на два я хотів би назад туди.
Пам’ятаю твій голос вночі, як чекала мене біля дверей.
І здавалось, що буде завжди світ простим серед рідних людей.
Минають роки, минають дні, та є речі, що живуть у мені.
Мамо, я вже не той, що колись мріяв вище хмар.
Я пройшов крізь дощі і вітри, сумів свою правду знайти.
Мамо, я вже не той.