Блукають тіні по пустих алеях, на них знов квіти білі розцвіли.
Там я зривав і дарував тобі лілеї.
Тоді крилаті від щастя ми були.
І лист пожовклий вітер знов гойдає, і час не в силах біль не загоїти.
Та серця стукіт досі пам'ятає.
Досі тебе не можу розлюбити. Осінній дощ вже змив наші сліди.
У серці тиша, обірвалася струна.
Ну що не так зробив я, ти скажи?
Чому тоді від мене ти пішла?