Ой, не треба, не треба, не треба знов казати, що я тобі треба.
Ой, не треба, не треба, не треба.
Я вже знаю ціну цим словам. Ой, не треба, не треба, не треба.
Я колись тобі вірила марно. Ти хотів, щоб знову пробачила?
Ой, не треба. Я все вже побачила.
Ти заходиш, наче світ тобі винен.
Погляд холодний, костюм бездоганний.
Знаєш де слабкість і тиснеш туди.
Тільки зі мною не буде вже гри.
Ти вмієш красиво кохання зіграти, вмієш привабити та розчарувати.
Колись твоїм казкам повірила я, та більше не твоя, не твоя, не твоя.
Ти звик, що пробачать. Ти звик, що пройде.
Ти звик обіцяти. Ти звик, що мене.