Я так давно тону лише в тобі, лише в тобі.
Зоря ранкова скаже, як цілуєш ти її.
Вже я тепер живу, немов вдихаю пустоту
і говорю їй
у пітьму.
Знаєш, як я вздовж нічних доріг бігла здаля,
не жаліла ніг. Серце його тепер в твоїх руках, не погуби його і не зламай.
Щоб не нести вздовж нічних доріг попіл сердець в руках, біль стертих ніг.
Пульс його тепер в твоїх очах, не погуби його і не зламай.
І восени хай б'ється сірий дощ йому у вікно.
Хай обіймає не мене та тужить все одно.
І хай спросоння слово рідне він прошепотить.
І хай мовчить,
що все ще тужить.
А за вікном стирає ліхтарі проклятий плач.
Мій ніжний хлопчик, ти мені гіркий цей біль пробач.