Вона йде, і шепіт знову за спиною.
Хтось не спав ночами, молячись лиш одною.
Хтось кляне судьбу, бо втратив і не втримав,
хтось тихо злиться, що нею не став рівним.
В очах вогонь ходив — чиста стихія,
не пробачить фальші дешевої мрій.
І поки люди ллють отруту,
вона мовчки бере своє красиво й люто.