Кажуть, коли син виростає, його треба відпустити
Але ніхто не вчить матір відпускати сина на війну
Не вчить засинати з телефоном у руці і боятися кожного ранку без звістки
Мені не треба від тебе багато сину
Просто подзвони і скажи, мамо, я живий
А я чекатиму, скільки треба чекатиму
Знову ніч, а я дзвінька чекаю
Телефон стискаючи в руці
Я від кожного сигналу завмираю
І шепочу, Боже, бережи
Мамо, я живий, і більш нічого
Лиш почути б ці слова іще хоч раз
Бо страшнішого для матері немає, ніж не знати, що із сином в даний час
Сину міг, тільки повертайся, до порога рідного прийти