Осінь
Я став забувати мову,
Зависли в телефоні сотні смс
Я заховався, я більш не жду чудес
Холод, та я тепер до нього звик
Тиша, для світу я не наче зник.
І лиш тебе одну шукаю у вікні
Тебе я кличу в кожнім сні
У кожнім сні
Цей вересневий дош, змиває літа смак
Як же давно не був, я у твоїх руках
Після опівночі я знов тобі пишу
Хоч прочитай, хоч прочитай, прошу
Знаю, що винене, чекаю, що простиш
Але мене ти хочу, пам'яті залиш
Після опівночі тобі пишу я знов