Вона [сопіння] кохала
Вона чекала
Свого вогна виглядала
Кожної ночі, кожного дня.
Ще потіла
Повертайся до мене
Знову світаннука його нема
Тихо у хаті навколо пітьма.
Телефон
Мовчить, завмирає душа.
Та вона
Його любить, як першого дня
На фотографію дивиться знов
Там його очі усмішка і любов
Сльози на щоках, а в серці
[Спів] тепло повірить кохання його берегло