Танцює
Вали так, ніби вічність була попереду.
Кожен дотик, як нова весна.
Я вірю в це не роль, невипадкова сцена, а ти вже знала, де фінал.
Ми говорили поглядами без жодних слів, будували світ.
Ти з простих дрібниць.
Я навіть не помітив, як останній атже
Грався без мене.
Оркестр замовков.
Світло повільно згасло.
І в ту мить я зрозумів:
Коли завіса впала, ти забула про ревераз.
Наче всі наші роки були лише красивим танцем.
Облески з тих давно, а я ще стояв на сцені, не чекаючи другого шансу, лише одного реверансу.
У я не шукаю винних серед наших снів, не збираю уламки минулих днів.
Та є історії, що заслуговують більше, ніж мовчки зачинені двері.
Бо навіть коли любов йде, вона не повинна стирати пам'ять.