Застинаючи з підлоги, подивлюйся на зорі, моря залетє бетону
Хто мечів вдома, це в тому, завтра не треба останні сезони
Носити в собі світле на поле, перейти, пояти так, но мертві не залишилось святи
В нас душить на хашу, пошуках інших садів, умерені у безголовлених стіл
Медицинальним бути безцінно, бо на великій швидкості була горить резина
Безцінно бути не під прицілом
Це не боятись маси, це просто втрата сили
Мене сховають київські масиви, для них я син
Вони дали мені цю силу
Хай не заносить до нас, у нас не витруть соплі
Тут навіть соні натирають, ми у золі, бо доля
Хай не плачу в кімнаті душа
Хай будуть сльози копати від доща
Я на ніч просто закрию штори