Тихо в кімнаті, годинник не йде.
Сонце за обрій знову впаде
В аркуші білому тишаніма
Де й заблукала
Моя весна
Клавіші дихають, просять тепла, щоб ця
Мелодія в небо пішла
Слова, як іскри, летять у пітьму.
Я до зірок цей рядок підійму
Мить зупинилась, час став, як літ
Ми залишаємо власний [спів слід.
Світло між рядків, музика душі