Там де зонце сідає за старі яри
Там де вітер шепоче до самої зори
Я стою нерухомо, я стала мов тінь
Серед білих туманів і синьох видінь
Ти пішов, не сказавши останніх селів
Залишивши в небі, лише білий спів
Але я пам'ятаю тепло твоїх рук
І серця свого кожен зляканий стук
Час зупинився, застигла вода, я тут молода, і назавжди твоя
Не бійся, дороги не бійся, бійся мим, з'язані долею з'язані ми
Я тебе зачекаю
Ти обов'язково прийдеш