Світ прекрасний,
Кажуть, світ жорстокий.
А може правда десь між ними,
Серед сирен, серед тривоги?
А да. Я я ярарай.
Аа, я прокинулась знов під витя тривоги.
Наче хтось переплутав усі дороги.
За вікном дими, попіл, уламки скла, а над містом світано купилу.
Поясни мені, світе, чому так буває.
Сонце сходить, коли хто життя втрачає.
Чому діти рахують на дні вибухи
І малюють танки замість райдуги?
Чому мати чекає дзвінка ночами?
В чому фото живуть між старими речами?