Вітає легт ніжно мій блават.
І плай води мене у горі, де
Розквітає весь розмай Карпат.
Дихають млою звори.
Там смерековий шепіт лине у блакить,
А душа моя за ним високо летить.
Лися в мою душу лися,
Водограє легким ефіру серце наповняє.
Хай думки витають у небесну вись,
Покон вічнім диві часи.
Зупинись, часє.
Я зірниця у сивих безкраях.