Ніхто не приходив забирати моє життя
Я сама роздавала його по шматочку
Комусь час, комусь сили, комусь свої мрії
Щоб не образити, щоб не розчарувати
Дякую за перегляд
А справжня жінка — це не та, що всім годила
Та розгубила лише себе між тисяч справ
Не та, що мовчки в своїм серці біль хранила
Щоби ніхто про нього геть не знав
А справжня жінка бути іншою не вміє, бо вже навчилась жити не для всіх
А я вже незручна, мене пробачте, як колись я більше не мовчу
Я стільки літ ковтала, не образи себе саму ковтала
Мовчки всю ламали мене власні заборони
Терпи, так треба, краще вже не буде
Вдягали всі на голову корони