Маму не питай.
Чому не сплю ночам?
Чому дивлюсь у темряву крізь і роки?
Я кохала так, що небо падало під нами.
А тепер лишилися холодні береги.
Він пішов не озираючись,
Ніби так і треба.
Наче серце моє — просто камінь край дороги.
Та чому ж тоді щоночі я шукаю в небі його очі,
Його голос, його тихі кроки?
А душа кричить,
Та ніхто не чує.